У Чорному морі фрахт і надалі визначається високою волатильністю бункерного палива, через що переговори стали максимально конфліктними та повільними. Розрив між ідеями вантажовідправників і судновласників залишається широким, тому значна частина заявок переноситься, а фіксаційна активність тримається на мінімумі. Судновласники роблять поступки переважно лише по споту, водночас намагаються не знижувати очікування на найближчі дати, щоб компенсувати зростання витрат. Суттєвого надлишку тоннажу при цьому не формується, а частина флоту переходить на «дорожчі» та краще оплачувані вантажі, що додатково звужує вибір для вантажовідправників зерна. Через це угоди по зерну закриваються складніше, ніж по металах і добривах, і ринок виглядає «тонким» за ліквідністю. Ключовим критерієм стає здійсненність: готовність вантажу, документів і мінімізація ризиків простою. Прогноз — збереження напруженої моделі з переважанням споту та ймовірністю м’якої корекції очікувань судновласників, якщо вантажовідправники й надалі масово відкладатимуть відвантаження.
У Середземному морі фрахт у поточному періоді розвивається в логіці сезонного уповільнення, коли частина вантажовідправників переносить рішення, а судновласники прагнуть заздалегідь забезпечити зайнятість флоту. Святковий фактор знижує активність і збільшує конкуренцію за обмежений список твердих вантажів, тому судновласники стають гнучкішими в переговорах. Водночас невизначеність щодо бункера зберігається й продовжує додавати нервозності в рейсові обговорення, через що сторони частіше повертаються до переузгодження умов. Фундаментально ринок м’якший: попит виглядає менш щільним, а доступність тоннажу достатня для закриття поточних запитів без дефіциту. У результаті фрахт утримується радше інерційно, а спроби посилення швидко впираються в небажання вантажовідправників приймати зростання витрат. На перший план виходить швидкість підтвердження партії та готовність працювати по споту, інакше вантажовідправник ризикує втратити вікно. Прогноз — збереження помірно м’якої динаміки з підвищеною договороздатністю судновласників до відновлення регулярного потоку заявок після завершення святкового періоду.
В Азовському морі фрахт у морсько-річковому сегменті й надалі підтримується слабким оборотом флоту, оскільки затримки під час проходження та накопичені простої залишаються значними навіть за покращення погодних умов. Судновласники спираються на дефіцит реально доступних суден і на зростання паливних витрат, тому утримують жорстку позицію та прагнуть зберігати підвищені очікування. Вантажовідправники, навпаки, намагаються зупинити подальше посилення й у окремих випадках домагаються ознак відкату, використовуючи спокійніший попит і можливість зачекати. Водночас ринок залишається нервовим: будь-яка нова затримка швидко повертає відчуття нестачі тоннажу та погіршує переговорну позицію вантажовідправників. Далеке плече загалом сприймається як ризикованіше через імовірність додаткового простою, тому рішення ухвалюються обережніше й ближче до фактичного вікна. У підсумку угоди закриваються точково й переважно там, де вантажовідправник може забезпечити швидке завантаження та дисципліну документів. Прогноз — поступове послаблення умов можливе лише за стійкого скорочення простоїв і відновлення обороту флоту, інакше ринок збереже високий рівень нервозності та опір судновласників поступкам.