Ринок фрахту в Чорному морі залишається у вкрай пригніченому стані, що характеризується нестачею вантажу і жорстким тиском з боку фрахтувальників. Основний обсяг пропозицій по зернових йде на умовах субпродаж, при яких ставки приймаються лише при вкрай низькому рівні, інакше угоди не укладаються. На додаток до слабкого зерновому трафіку, ситуація ускладнюється млявим попитом на інші вантажі — сталь, добрива, будівельні матеріали і сировина — що не дає можливості судам компенсувати втрати на альтернативних маршрутах. Обсяг доступного тоннажу залишається високим, що посилює конкуренцію між власниками суден. Навіть незначні поліпшення умов навантаження не призводять до зростання ставок, оскільки загальний ринок перевантажений пропозицією. Відсутність сезонного сплеску активності і обмежений експортний потенціал України лише погіршують ситуацію. Прогноз по регіону залишається негативним: при поточному рівні пропозиції і слабкому попиті малоймовірно якесь помітне пожвавлення найближчим часом.
Середземноморський ринок для суден малої місткості, як і раніше, відчуває серйозні труднощі, пов’язані з гострим дефіцитом нових вантажів. Незважаючи на те, що регіон традиційно демонструє більшу стабільність, в останні тижні власники суден стикаються з труднощами при укладенні контрактів на прийнятних умовах. Основний обсяг угод укладається на рівні попередніх ставок, навіть незважаючи на зростання витрат, пов’язаних з переходом на більш дороге паливо. Активність на ринку практично не підтримується ні аграрними, ні промисловими вантажами — операції з добрив, сталі і цементу проводяться вибірково і часто на умовах, що не покривають експлуатаційні витрати. Кількість відкритих судів всіх розмірних категорій залишається високим, що не дає можливості змінити баланс на користь власників. На тлі слабкого імпульсу з боку експортерів і загального сезонного затишшя, прогноз по регіону залишається стриманим, без ознак негайного поліпшення умов фрахту.
Ситуація в Азовському морі є найбільш гострою серед усіх регіонів, де активність продовжує знижуватися і фрахтові ставки знаходяться під постійним тиском. Вантажі зерна і вугілля з російських портів залишаються основними драйверами, однак обсяги поставок зменшуються, особливо у напрямку до Туреччини. В умовах зростаючої конкуренції між власниками річкових суден багато змушені погоджуватися на мінімальні ставки або зовсім зупиняти флот в очікуванні кращих умов. Навіть раніше більш стійкий сегмент судів в 2-4 тисячі тонн тепер відчуває труднощі, поступаючись в ціні і умов більш великим конкурентам. Показники прибутковості для більшості судів опустилися нижче рівня операційних витрат, що робить роботу в регіоні збитковою. Перспективи на найближчий час також не вселяють оптимізму — зростання обсягів або ставки можливі лише при істотному відновленні попиту з боку основних імпортерів, чого поки що не спостерігається.